Використання в харчовій промисловості різних агрегатів, що беруть участь безпосередньо у виробництві та транспортуванні продукції, передбачає наявність у продажу спеціальних мастильних матеріалів. Їх випуск та якість контролюється відповідними стандартами, які були прийняті NSF, незалежною у США громадською організацією. Харчові оливи, переважно синтетичного походження і передбачає роботу у безпосередньому повному чи частковому контакту з харчовими продуктами.
Харчові мастильні матеріали ділять за ймовірністю їхнього контакту з харчовими продуктами. З недавнього часу світова практика орієнтується на стандарти, прийняті США незалежною громадською організацією NSF (TheNationalSanitationFoundation). Цей стандарт замінив стандарти USDA (департамент сільського господарства США), який досі зустрічається у багатьох документах. Головне це допуск, який ділиться на Н1 – неминучий контакт мастильного матеріалу з харчовим продуктом, H2 – немає прямого контакту, але можливий, H3 – розчинні оливи.